ГРОМАДА В ДІЇ

ТОВАРИСТВО
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ
В ЧЕРНІВЦЯХ

Ім’я
Пароль

Наші сторінки в:

Галерея:

«Медик іде останньою» - жінка у ході революції

Docudays UA - це мандрівний фестиваль документального кіно про права людини, що традиційно проходить протягом останнього тижня березня в київському Будинку кіно. Проте в період із жовтня по грудень 2015 року, зустрічаємо XII Міжнародний фестиваль Docudays UA у регіонах України. У кінці листопада – на початку грудня бум документального кіно дібрався і до нас, у Чернівці.

 

Переглянути найталановитіші та найактуальніші документальні фільми з усього світу може кожен бажаючий абсолютно безкоштовно. У вівторок, 24.11.2015, в Обласній бібліотеці ім. М. Івасюка, що знаходиться за адресою вулиця О. Кобилянської, 47, показували кінострічку «Медик іде останньою». В основі сюжету стоїть лікарка-волонтерка Таня, що була на передовій впродовж найкривавіших днів Майдану. І навіть коли вибухи за барикадами припинилися, жінка залишилася у Києві, аби допомогти пораненим у лікуванні. Здавалося би, що найгірше позаду: тепер її пацієнти в основному лікуються від застуди, кровопролитні рани більше не турбують і все почало налагоджуватися. Проте так просто ніколи не буває - неоголошена війна з Російською Федерацією починається на сході України. Таня знову мусить їхати на фронт. Теперішня доля мужньої жінки на сьогоднішній день невідома.

 

Чим відрізняється художній фільм від документального? Загалом, у повнометражні стрічки вкладають круглі суми, підбирають акторів, насичують фільм спец ефектами, щоб дивитися було цікавіше. Проте документальне кіно – це голий нерв, не прикритий пафосною постановкою чи надуманими діалогами. Ти відчуваєш себе там, поряд із героями, адже все відбувається насправді і тема також справжня і болюча. Дивлячись на світловолосу жінку, що стомлено, проте не втрачаючи певного оптимізму, допомагає потерпілим, тілом табунами бігають мурашки. Це і є магія документального кіно.

 

«Кожний фільм є потужним актом мистецтва», - прокоментував Ігор Мосін, один із організаторів фестивалю в Чернівцях.

 

Гостями показу кінострічки стали дві волонтерки, що свого часу також, подібно героїні фільму, перебували на Майдані, бажаючи допомогти, - Леся Хомко та Дарина Козоріз. Пані Леся вже мала досвід Помаранчевої революції, тому рішення поїхати на Майдан було логічним. Найчастіше жінка лікувала простуду чи вивихи, проте натерпілася і страшніших вражень. «Людей було багато, але ніхто нікого не штовхнув, не було негативу, - ділиться своїми спогадами Леся Хомко, - так, напруга була, проте панував дух піднесення і єднання.»

 

Дарина Козоріз, хоч і не має медичної освіти, та все ж також знайшла можливість допомогти. Дівчина знаходила необхідне знаряддя, займалася збором продуктів та речей, потрібних бійцям. Ці сміливі волонтерки до цих пір активно допомагають нашим бійцям на Сході, адже впевнені, що перемогу ми скоро здобудемо.

 

Ксенія Філяк.