ГРОМАДА В ДІЇ

ТОВАРИСТВО
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ
В ЧЕРНІВЦЯХ

Ім’я
Пароль

Наші сторінки в:

Галерея:

Батько українського Гімну

Будь-яку країну можна розпізнати за допомогою її державних символів. Це національний прапор, герб та державний гімн, співаючи який громадяни кладуть праву руку на серце в знак пошани та патріотизму. Своїм поки що невеликим шляхом незалежності Україна простує разом із словами Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», що стали національним гімном.
Недарма саме Павло Чубинський став тією людиною, що подарувала нам слова нашого гімну. Адже сам чоловік походить з давнього славетного козацького роду. Перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета» розповідає про видатних постатей козацької України: Наливайка, Залізняка, Трясила та Хмельницького. За першою версією вірш завершується чудовими словами, які, на мою думку, потрібно було б включити в державний гімн: «Гей-гей, браття миле, нумо братися за діло! Гей-гей пора встати, пора волю добувати!».
Проте, за життя Павло Чубинський відзначився не лише як поет, а ще й український етнолог, фольклорист та громадський діяч. У досить молодому віці захистив дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобув науковий ступінь кандидата правознавства.Чубинський писав статті для журналу «Основа», що в той період часу був єдиним легальним виданням у Росії, що виходив українською мовою і де могли публікуватися твори ліберального та демократичного спрямування. Павло Платонович був активним учасником «Громади», що стала об’єднанням кількох українофільських гуртків. Там чоловік потоваришував із Миколою Лисенком, Михайлом Драгомановим та Олександром Кістяківським. Але спрямування «Громади» не сподобалося імперській владі, і її учасників було заарештовано, а проти самої організації було заведено кримінальну справу. За свою громадську діяльність поет був засланий на проживання до Архангельської губернії під нагляд поліції. За сім років заслання в Архангельську українець Чубинський зробив чимало для російської науки. Проте душа українця рвалася на Батьківщину – свої поневіряння чоловік виклав у написаному ним листі:
«Мені хотілось би бути там, де всі близькі серцю, де рідне поле, де співа соловей, де криниця з вербою зеленою. Де всю ніч співають дівчата. А тут – лишенько. Вісім місяців зима, да й літо хтозна-яке, скрізь болото та комарів без ліку. Пісні не почуєш, а як почуєш, так таку, що лучче б не слухав... Гірше те, що не знаєш, коли повернусь додому».
Хоча значну частину свого життя Павло Чубинський провів не на Батьківщині, а в Російській імперії, його душа залишилася вірною своїй країні.Громадський діяч, поет, фольклорист та юрист за освітою, Павло Чубинський проніс любов до України у своєму серці через весь життєвий шлях.
Ксенія Філяк.