ГРОМАДА В ДІЇ

ТОВАРИСТВО
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ
В ЧЕРНІВЦЯХ

Ім’я
Пароль

Наші сторінки в:

Галерея:

Михайло Шморгун: «Нові тренди в громадянській журналістиці Буковини»

У 2013 році я написав статтю про «смерть журналістики», яка наробила багато галасу в тодішньому місцевому журналістському середовищі.
«Нинішня епоха — це перехід до мережевої системи циркулювання інформації, де новину може згенерувати кожен, хто має мінімальні навики володіння сучасними гаджетами. Любий дебіл з мобілкою і доступом до Інтернету зрівнявся в своїх можливостях добувати і поширювати інформацію з висококласним журналістом, що пропрацював у професії не один десяток років...
Журналістика віддалилася від суті речей. Аналізуючи факт чи подію, журналіст не може визначити причинно-наслідкові зв’язки, оскільки для цього потрібно провести грунтовну роботу, на яку у переважній більшості ситуацій журналісти не здатні...
ЗМІ свідомо перейдуть через існуючі журналістські стандарти і ми побачимо дві гілки переродження. Перша — повністю маніпульована, де управління свідомістю перейде на якісно новий рівень, друга ж забезпечить перехід ЗМІ від споглядання зі сторони до візіонерства та участі журналістів у реальному житті громад. Беручи участь у громадському житті, ЗМІ отримають нову надідею для власного існування».
Пройшло 3 роки. І мій текст загалом не втратив актуальності і тепер. Принаймні на рівні Буковини. Нинішня журналістика не практична, їй не вистачає дієвості, участі, вона закрита для активістів. І що найбільш прикро — її розідрали на клаптики місцеві групи впливу, які хочуть контролювати дискурс і місцевий порядок денний. Наслідком нерозуміння наступаючої мережевої епохи є декілька «катастрофічних тенденцій» в інформаційному полі Буковини, на які я хотів би звернути особливу увагу:
1) Значення і капіталізація місцевих газет стрімко падає. Важку, близьку до фатальної, кризу переживають обласні газети «Доба», «Версії», «Буковинське віче», «Відродження», колись легендарний «Час» і т.д. Цей же процес напряму стосується і переважної більшості районних газет, які морально застаріли років так на 30 та фінансуються з місцевих бюджетів для пропагандистських резонів місцевої влади.
Газети існують не за законами прогресу, а всупереч їм. В основному – через упертість своїх головних редакторів, які продовжують боротися проти напередвизначеного фіналу їх видань. Виживають в інформаційному полі Буковини «медіа-монстри» «Погляд» і «Молодий буковинець». Між ними і відбувається основна боротьба за той невеликий газетний рекламний ринок. Причина локального успіху цих двох видань – ставка на швидкість отримання інформації, ставка на  власні сайти, а не на паперову версію. Вони (поки що) виживуть, інші (скоріше за все) тихенько помруть.
На жаль, у провідних газетах не залишилося місця громадянській журналістиці. Задача більшості місцевих газет – вижити, а «монстрів» – отримати першими і ретранслювати новини. Обидві задачі не потребують нових форматів.
2) Місцеве телебачення теж перебуває в екзестенційній кризі. Буковинські канали чітко розділені на ворогуючі групи. Редакційна політика уперлась у електоральну доцільність. Власники розглядають канали виключно як інструмент пропаганди. Дихотомія ТВА – «Чернівецький промінь» тому яскравий приклад. Події подаються глядачам тенденційно. Іде позиційна боротьба за ідеологічний фон. «Третя позиція» телеканалу «Буковина» і ТРК «Чернівці» теж витікає з задуму їх керівництва, щоб тримати загалом неприбуткові канали на плаву. Спроба створення «суспільного телебачення» поки не є успішною. Я не звинувачую в цьому керівництво держтелебачення, навіть навпаки – вони морально найбільш підготовлені до змін, нових форматів. Питання в громаді, активній її частині... Вона не ставить «технічного завдання» перед телевізійниками. Мало хто готовий до дискусії на дійсно болючі для громади питання.
3) Місцевий Інтернет. Для громадянської журналістики настали складні часи. Головний мінус – ми майже втратили свій місцевий майданчик. ВКурсі.ком – зійшов на маргінес, вся дискусія основних лідерів думок перейшла в соціальні мережі. Блогосфера займала своє унікальне місце в інфопросторі області. Тут була тусовка активних громадян, піднімались табуйовані в ЗМІ краю теми. Головне – це був прототип демократичної місцевої платформи для громадянської журналістики. ВКурсі.ком є чітко «чернівецьким», прив’язаним до території. Після серії конфліктів майданчик почали відкрито критикувати, «мочити». Поступово дискусія з місцевих питань перейшла у «Facebook». І фактично тепер у Чернівцях настала «криза платформ». Певним чином соцмережі розмили місцеві ініціативи, оскільки потенційних лідерів думок «Facebook» хилить у всеукраїнські і глобальні «треди». І це недобре. Чим нижче рівень проблеми – тим реальнішим є її вирішення через громадський тиск, висвітлення в ЗМІ.
Інші регіональні сайти теж чітко діляться на наступні умовні групи:
1) «Новинні монстри» – сайти «Молодого буковинця» і «Погляду». Найоперативніші сайти, які створюють порядок денний, оскільки першими публікують новини. Як наслідок – негласно задають тон подальшій дискусії.
2) «Політота» – «БукІнфо», «Чернівці ТВ». Програючи в швидкості, ці сайти виграють в унікальності свого контенту. «БукІнфо» взагалі сайт, де «тусується» навколополітична еліта області.
3) «Агресівна політота» – «Chernivtsi Times», «BukNews», «Час». Заангажовані ресурси, що працюють на інтерес своїх власників, не гребуючи гіперболами і відвертою «чорнухою». В такій ієрархії нема місця громадянській журналістиці.
Що буде далі з громадянською журналістикою? Власне, тепер мій прогноз по трьом головним трендам:
1) Поява нових майданчиків для лідерів думок, відкритих для активних громадян. Лідери думок, активісти, «інтелектуальні недобитки». Ми будемо намагатися перезапустити  «третю позицію». Два варіанта – або реанімувати блогосферу, або зробити новий майданчик. Ми розуміємо, що якісну дискусію з «Фейсбуку» ми не перетягнемо. Але забрати звідти людей, які можуть написати більше двох абзаців – нам під силу. Новий майданчик потрібен Буковині. Війна всіх проти всіх в інформаційному середовищі починає набридати. Потрібні свіжі ідеї, свіжі алгоритми і місце селекції нових активістів, що можуть донести свою думку до громадськості.
2) Поява «мережі сайтів громадських активістів», що діятимуть на рівні громад (районів). Це буде перша подібна в Україні ініціатива. Її прототип – сайт Сторожинець.інфо, який уже зараз обганяє по відвідуваності обласні сайти «агресивної політоти». Суть – робити 2-4 свої унікальні місцеві новини, піднімати теми своєї громади, творити власний дискурс. В найближчий рік, я думаю, цей проект буде реалізовано і це буде важливим кроком до створення нашого «формату» громадянської журналістики, де головними дійовими особами будуть активісти, народжені Революцією гідності. Вони будуть вигідно відрізнятися на фоні місцевих «районок». Наслідок – розвиток нових центрів громадської активності, альтернативних до існуючої влади.
3) «Антикорупційна тема». Громадські активісти будуть головним опонентом корупційної системи чинної влади на Буковині. Традиційна журналістика обмежена ангажованою редакційною політикою, тому не може бути двигуном антикорупційного руху. Ця ніша для нових героїв, які працюватимуть з відкритими джерелами, запитами і зверненнями та інсайдерською інформацією. Область буде мати своїх місцевих «Найємів-Лещенків».
Кожен з цих трендів здатний змінити інформаційне поле області, впливати на місцеву політику і змінювати порядок денний. Цей рік буде переломним для громадянської журналістики на Буковині. І ми з колєгами будемо робити все можливе, щоб прогнози і візії стали реальністю.
Михайло Шморгун — тези виступу на круглому столі «Адвокасі і громадська журналістика. Чернівці. Херсон» 8 лютого 2016.