ГРОМАДА В ДІЇ

ТОВАРИСТВО
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ
В ЧЕРНІВЦЯХ

Ім’я
Пароль

Наші сторінки в:

Галерея:

Сусіди пересварилися…через туалет, який знесли трактором

24 жовтня у с. Соколівське невідомий на тракторі заїхав на чужу приватну ділянку і зрівняв із землею вбиральню. Наслідком його діяльності стало не зоране поле, а поглиблення конфлікту між сусідами, які судяться через земельне питання.
Потрапив транспортний засіб у двір крізь відчинені ворота господаря, котрий останні роки наполегливо претендує на частку земельної площі, де розміщено «ворожий» туалет. Сам сусід – Федір Таровик – факту наведення «супермашини» не заперечує і вважає, що «зайве» приміщення знаходиться на ділянці, яка повинна належати саме йому. Правда, згідно державного акту на право приватної  власності, місце вбиральні має перебувати на території іншого господаря (що і було де-факто до знесення паркану, який відокремлював двори).
– Мене більше за все вразила бездіяльність місцевої влади та міліції, які неналежно виконують функції захисту громадян та врегулювання адміністративно-правових відносин, – коментує від постраждалої сторони Олег Назарина.
Примітно, що керівництво Кіровоградського районного відділку міліції вирішило не порушувати адміністративної справи за фактом знищення приватної власності, відписавши рекомендацію для володаря колишньої вбиральні звернутися з цивільним позовом до суду. Але кричущий факт ліквідації туалету (добре, що без людей усередині) змусив постраждалу сторону шукати правди в  обласному відділку міліції. Там запевнили, що відтепер справою займуться як слід – і все буде гаразд. Проте через декілька днів справу знов спустили на гальмах – мовляв, і адміністративного порушення немає, і все це дрібнички: не хату ж зніс, поки що!
Чітке врегулювання ситуації щодо межової території для ворогуючих сторін можливе тільки після отримання так званого акту виносу меж в натуру. Як виявилося, видача цього документа може тягнутися роками… А оскільки об’єктивного рішення немає, то одна зі сторін, скориставшись ситуацією невизначеності, поспішає вирішувати проблему власними специфічними методами. Здавалося б, знесення вбиральні – не така уже й страшна справа, якби це був не єдиний санвузол на території його власника і на порозі не чатувала б зима…
Тож поки відповідні органи розводять руками, самим власникам ділянки без вбиральні доводиться шукати зручностей деінде та метикувати, як збудувати до морозів новий туалет – цього разу із бетону (щоб знову якийсь трактор ненароком не завалив).
Василь Левицький