ГРОМАДА В ДІЇ

ТОВАРИСТВО
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ
В ЧЕРНІВЦЯХ

Ім’я
Пароль

Наші сторінки в:

Галерея:

Кримський вояж, або Ми досі резонуємо

Для мене Крим - особливий простір. І хоч моє генетичне коріння карпатське, тягне на південь... Не відпочивати, а працювати, навчатися, бо, завдячуючи Артеку, перший трудовий стаж я здобула саме тут, в Криму, в Артеці.

Як все почалося. Серію тренінгів з громадської журналістики відвідували в бібліотеці ім.Д.Чижевського, у Центрі європейської інформації: були чіткі цілі навчальних зустрічей, які вирізнялися динамічністю і змістовністю, як і в школі чи в університеті, задавали домашні завдання (викладачів цим не здивуєш, тому все виконували).
Що мотивувало? Не буду приховувати, можливість поїздок для обміну досвідом стимулювала. Але був ще один вагомий бонус (його цінність не спростуєш) – люди, з якими ти навчався і які ділилися з тобою своїми знаннями. Вважаю, що якість нашого життя і спілкування, світобачення залежить від кола людей, з якими ти спілкуєшся. Вся кіровоградська команда-учасник тренінгу, як і кримська та чернівецька, є моїм фаворитом через  професіоналізм у ставленні до громадської діяльності, життя, до людей, до мрій і цінностей.
Крім того, завдяки цьому проекту ми з колегами по кафедрі реалізували свій проект – медіа-кемп «Чистий простір-2013»(http://vk.com/club28436607). Як бачите, і завдання в нас були прикладного характеру.
 Я цікавилася в Олександри Целіщевої (нашого спікера і координатора, керівника Центру регіонального развитку«Топ-Кая» (http://ngonetwork.org.ua/profile/Sasha/), що для вас є результатом громадської роботи, показником ефективності ваших зусиль? Олександра відповіла, що найважливішим, звичайно, є певний резонанс почутого і побаченого в діяльності учасників проектів. Маю можливість запевнити: ми досі резонуємо! Завдяки участі у циклі тренінгів з громадської журналістики ми реалізували задум провести медіа-кемп і запланували ще декілька цікавих заходів (під впливом, наголошую, прикладу і настанов).
Що було в Сімферополі.  Офіційнастолиця Кримудо того для мене асоціювалася лише з залізничним вокзалом. І тільки зараз це місто ожило в моїй свідомості як Місто – зі своєю незвичайною історією, легендами, своєрідної архітектурою і еклектикою (кримсько-татарською, радянською, українською… ). Не можу не наголосити: не виникало жодного конфлікту чи непорозуміння через той факт, що ми всі спілкувалися українською.
Програма сімферопольських тренінгів була окреслена темою соціальних медіа. Експерти допомогли зорієнтуватися у сучасних диджітал-технологіях, які можна використовувати як інструмент громадської журналістики. Зустрічі з провідними молодими журналістами Сімферополя були пізнавальними з огляду на регіональні особливості новинарного дискурсу. Сімферопольський Центр журналістських розслідувань (http://investigator.org.ua/), який ми відвідали, став справжнім відкриттям: у Кіровограді такого ще немає, рівень професіоналізму журналістів високий, принципи журналістської діяльності Центру – діалогічність, співпраця, партнерство, чесність. І, напевно що, сміливість, адже проводити журналістські розслідування не завжди безпечно. Як зазначають самі журналісти, їм доводиться бути і юристами, і захисниками. Особисто для мене показником високих професійних стандартів Центру став факт орієнтації на співпрацю з іншими журналістами, які проводять журналістські розслідування: на наше питання про конкуренцію Сергій Мокрушин, посміхаючись, відповів, що у такій справі всі журналісти є не конкурентами, а партнерами, та навіть проводять спільні проекти.
Нестандартно був проведений тренінг з історичної журналістики. Тренер Сергій Громенко запропонував концепцію історичної журналістики в українському форматі. Пізнавальним було і знайомство з проектом «Кримологія»(http://krymology.info), який підтримує С. Громенко. Це яскравий проект, який свідчить про потенціал громадської журналістики.
Цікавими були зустрічі із громадськими діячами. Заінтригував Фестиваль вуличних театрів, який вперше пройде на початку вересня у мальовничому Коктебелі. Погодьтеся, що для Кіровограда-Єлисаветграда, колись театральної столиці, такий досвід був би доречним. Анна Введенська, координатор проекту, харизматична дівчина, енергія якої не може не викликати захоплення, справедливо зазначила, що краще робити щось одне, але добре, ніж все абияк. Ініційований нею проект арт-центру «Карман» (https://www.facebook.com/artkarman) доводить, що декому під силу робити якісно не одну справу. Не можемо не похизуватися: ця ніша в Кіровограді презентована теж по-особливому, хоча й в іншому тематичному напрямку, але з виразним акцентом на місійності мистецтва (http://elisavetart.com/). До речі, вистава за мотивами Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц», яку ми відвідали в арт-центрі «Карман», нестандартно нагадала про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. Від себе додам, що відповідальність за свою ідею, яку ініціюєш, справу чи свій проект, який реалізовуєш, теж є важливою.
Що я переосмислила. Ми з чоловіком Сергієм викладачі кафедри видавничої справи та редагування КДПУ ім. В. Винниченка, стаж роботи 6 років. Час, за який вже сформувалися певні підходи до викладання фахових дисциплін, проте специфіка спеціальності передбачає постійне оновлення не тільки методичних стратегій, а й змістових, тому що сьогодні розвиток видавничої справи динамічно відгукується на потреби сучасної людини.
Формат тренінгової програми дозволив визначати альтернативний шлях змін і нововведень у нашу викладацьку стратегію.
Змістова частина тренінгів стала суттєвим доповненням до тематичних модулів окремих дисциплін (соціальні медіа, громадська журналістика, медіа освіта, просування проекту через соціальні мережі, фотожурналістика), адже думки експертів, які ділилися з нами досвідом, актуальні, перевірені практикою, підкріплені фактажем.
Ще один надзвичайно важливий момент: позитивна емоційна атмосфера, в якій відбулося навчання та обмін досвідом. Зізнаюся, мені не вистачає в аудиторіях круглих столів, які зазвичай використовують у прес-центрах чи конференц-залах, а саме в такому форматі легше налаштувати діалог, відкритішими стають очі співрозмовників.
Особисто для мене тренінгова програма з громадянської журналістики стала поштовхом до серйозного рішення: вивести наш проект медіа-кемпу «Чистий простір»» на всеукраїнський рівень. Відбувається якісна дублікація організаторів і тренерів, результат якої – корисний для студентства молодіжний медіа-кемп.
 
Текст Ірини Ткаченко, фото Сергія Ткаченка